Відкр.22.1,17
В обідній час зібрались пастухи
Перепочить, поговорить про справи…
Про те, паркан у кого де кривий,
Про те , шовкові де ростуть отави…
Один найбільше хвалькуватий був:
“У мене із каміння загородка,
ворота ж закриваю на засув,
і вівці не втечуть з мого городу.
А от у тебе, - іншому сказав, -
Отара скоро в дикий ліс заблудить.
Не загорожа, а тонка лоза,
Проскочити її – одна секунда.”
І відповідь йому така була:
«Де джерело, і води чисті б’ються,
Де соковита зелень поросла,
Там вівці всі до одної пасуться.
Якщо є їжі вдосталь для овець,
Якщо завжди джерельна є водиця –
У пошуках не зійдуть в манівець,
А йтимуть з джерела води напиться. »
В обідній час зібрались пастухи
Перепочить, поговорить про справи…
Про те, паркан у кого де кривий,
Про те, шовкові де ростуть отави.
--------------------
Де Слово Боже – чисте джерело,
Не треба кам’яниста загорожа.
Якщо його пісками замело –
Не втрима паству і страшне «не можна».
Ми маєм воду, і вона жива.
Це Господа, Спасителя слова.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Годы-кони. - Николай Зимин Верю я,что жизнь иная
Нас с тобой там ждёт.
Не грусти,моя родная.
Скоро грусть пройдёт...
БРАТУ - Алексей Басараб Мой брат Вениямин отошёл в вечную обитель 21 марта 2001 г. в то время, когда я находился в Израиле с целью служения. Я смог получить визу в Иерусалиме и прилететь на похороны в Сакраменто, Калифорния, США.
Вы можете посетить памятную страничку, посвящённую брату по адресу
http://www.solmi.org/benjamin_mem_rus.htm
Это стихотворение вошло в печатающийся сборник "Мои стихи, моя стихия".
